2014-01-22

Лижний похід Гриняви та Чивчин

Останнім часом доволі складно спрогнозувати, якою ж буде зима. Чого чекати: дощу чи снігу? Влучно запланувати лижний похід – завдання не з легких. Досвід переконує, що для вдалого лижного походу не достатньо лише удачі з погодою та гарного товариства, потрібно також незафірнований сніг, мороз… На м’який сніг легше падати…

Готувались до походу напружено. Ситуація зі снігом примушувала нервувати: то він сиплеться, як з мішка, то він зникає - аж траву видно; час походу кілька разів змінювали, купували продукти й деякі з них засушувал. Учасники виявились такими ж непередбачуваним, як і сніг. Склад групи не припиняв змінюватися навіть напередодні старту: одні записувались, інші відмовлялись... Спершу зареєструвалось десь 20 ос. Позитивний момент - до старту походу відсіялись усі непевні й залишились найстійкіші до вірусів, у тому числі. Одним словом, хто встояв перед грипами, – той і рушив в похід!

Варто згадати про район і маршрут нашого походу. Гриняви та Чивчини належать до найменш популярних хребтів Українських Карпат, особливо, взимку. Протягом всього маршруту ми не зустріли жодної живої душі, не кажучи про групи туристів. Як для лижного туризму, маршрут - майже ідеальний: проходить хребтами з невеликими перепадами висот, з плавними спусками і майже скрізь неподалік зона лісу, де можна переночувати, багато колиб, доріг, траверсів вершин. Із недоліків: мабуть, рештки лінії безпеки на кордоні — колючий дріт, стовпці, які трохи додають урбаністичного відтінку походу. Хоча вони сприяють кращому орієнтуванню й допомагають слідувати маршруту.

Отже, 12 січня, село Зелене, команда у складі 13 ос. майже готова до старту. Для зручності прибуття та виїзду маршрут складено так, щоб старт і фініш був у с. Зелене на Чорному Черемоші. Чотири учасники приєдналися лише на перші три дні походу, тож пізніше вони самостійно спустилися з хребта третього дня у с. Зелене.

Перша ночівля на відрозі під г. Скупова (1579 м). Колибки зачинені: ми не схильні поводитись як вандали, тому замок ламати не стали й заночували у своїх наметах! 

Перші дні погода була морозяною і похмурою, однак час від часу визирало сонце. Пощастило зі свіжим снігом, що відчутно полегшило освоєння техніки спусків на лижах. Загальновідомо, що падати у пухкий сніг безпечніше, аніж на твердий фірн. З іншої сторони, велика кількість свіжого снігу може вплинути на темп руху (у бік зниження). Лижі допомагають, та торування стежки забирає чимало зусиль.

Друга ночівля на снігу, у лісі, просто неба. Переконаний, що це найромантичніший із можливих варіантів ночівлі у зимових горах. А ще якщо навколо купа дров, штиль й морозець гостро відчуваєш, що ти – частина природи. А це - позитив на весь рік!

Третій день - скидання учасників, що приєднались лише на перші 3 дні походу.

Основна група з 9 учасників продовжує рух, долаючи підйом на Гринявський хребет.

У цьому поході випробували нововведення – сани. У них по черзі  тягли загальне спорядження (казанки, продукти, що займають багато місця). Теоретично, це мало б робити наші рюкзаки легшими, та глибокий сніг й широкі сани перетворювали таку оптимізацію в умовну. Щоб сани рухались, доводилось прикладати чимало сили, особливо, на підйомах. На круті гірки "нарізали" серпантини, не даючи тягарю тягти вниз.

На хребті Гринявські полонини доволі багато колиб. В основному всі "по-чорному" - без пічок. Хребет просто чудовий для лижного туризму: плавні спуски, пологі підйоми, ну і фантастичні краєвиди довколишніх гір.

Нікого не здивую, якщо скажу, що одним з найважливіших елементів лижного походу є лижі. Більшість учасників використовували уже перевірені в походах пластикові лижі з насічкою, один учасник три дні йшов на дерев’яних лижах. Також один з учасників подолав увесь маршрут на лижах, відомих, як скі-тури у пластикових черевиках і з камусами. Ще одним з експериментів стало закріплення камусів на класичні лижі з насічкою. Взагалі камус (шорстка стрічка з ворсинками, які в одну сторону вільно проковзують, а в протилежну гальмують) гарно зарекомендував себе на підйомах, з ним можна вільно підійматись на стрімкі гірки, не відчуваючи проковзування лижі назад. На спуску також відчувається ефект гальмування, що перешкоджає надмірній швидкості. Решта учасників на підйомі користувались мотузками - гальмувалками...

Рухаємось хребтом, на деякі вершини сходимо, при можливості йдемо траверсною дорогою. Траверсуючи вершини, варто бути обережними й акуратними, щоб не підрізати лавинонебезпечні схили. Стан снігу та його кількість у нашому поході свідчив про відсутність небезпеки сходження лавин.

Третя ночівля у колибі, вигляд на гору Чивчин. Поруч розташований (високо на хребті) діючий монастир. У ньому стаціонарно живуть два монахи. У гості до них ми не заходили... Наганяємо графік.

Захід сонця на фоні гори Чивчин (1766 м).

Борознимо сніжні простори!..

Четверта ночівля при переході з Гриняв на Чивчини. Напівзруйнована колиба стала нашим сховком у цю зоряну ніч. 

На світанку!

Режим дня у зимових походах вартує окремої згадки. Наш графік був таким: підйом чергових о 5: 00. Вони розпалюють вогнище та починають готувати сніданок (воду топимо заздалегідь ввечері: повні казани снігу!). Уся група прокидається о 5:30 і починає пакувати речі. Десь о 6:00 снідаємо, наповнюємо термоси чаєм, завершуємо пакування та, у кращому випадку, рушаємо о 8:00. Світає приблизно о 7:30, падають сутінки - о 17:30. Доволі жорсткі умови…

Виходимо на кордон України та Румунії! Уздовж кордону бачимо рудименти охоронної системи, що складається з колючого дроту та дерев’яних стовпців. Вони простягаються на кілометри вздовж лінії кордону і допомагають не збитись з маршруту.

На Чивчинах також часто можна натрапити на колиби, щоправда, у жахливому стані (майже повністю зруйновані). В одній з таких колиб ми зупинились на ніч. У першій кімнаті готуємо їжу, розпалюємо ватру, а в іншій - спимо. 

Наступний ранок дарує нам казковий схід сонця і початок чудового дня!

Рух хребтом вздовж кордону з точки зору орієнтування – простий. Однак перепади між вершинками - часті спуски і підйоми - даються взнаки. Глибокий сніг на стрімких підйомах завдає чимало проблем першому, хто торує стежку.

Колиба, в якій ми заночували, знаходиться в стороні від кордону. Завтра вранці повертаємось на маршрут...

Поволі сходить сонечко, туман розвіюється - і перед нами відкриваються румунські гори і долини...

Далекі гори і долини у вранішньому тумані...

Продовжуємо рух – і несподівано перед нами постає самотня скеляста гора Чивчин (1761 м). Оскільки вона лежить дещо в стороні від лінії кордону (з боку України), більшість груп, що йдуть цим маршрутом, обходять вершину (економлять час і зусилля)... 

Перекуссс...

Шостого дня по обіді один учасник на підйомі, перебуваючи у глибокому снігу, зламав лижу навпіл у точці кріплення. Швидкий ремонт частково вирішив проблему, та лижі почали ковзати відчутно гірше. Ночуємо під горою Чивчин у колибі. Їх тут дві: мала й велика. Щоправда, обидві у жалюгідному стані... 

Порадившись увечері й констатувавши, що не встигаємо пройти весь запланований маршрут, вирішили наступного дня піднятись на Чивчин радіально й спуститись в долину Чорного Черемошу, і, таким чином, восьмого дня бути у селі Зелене.

Гора Чивчин, погода , як кажуть, - "зюзя": вітер, туман, морозець...

Спуск - це завжди класна штука, а особливо, коли на лижах... Скидаємось з хребта забутою дорогою до потоку Альбін. Часом трапляються буреломи. Переходимо замерзлий струмок льодовими мостами. Виходимо у долину ріки Чорний Черемош. У 2008 році тут геть позносило дороги, мости. Переходити через бурхливу річку тонким льодовим містком може виявитись екстремальною розвагою, особливо, коли він просідає і руйнується....

Сьомого дня ночуємо в наметах перед напівзакинутим поселенням Буркут і восьмого дня завершуємо похід у селі Зелене.

За попередніми підрахунками, за 8 днів походу нам вдалось подолати десь 130 km. Травм і ушкоджень учасники не зазнали, а втрати у спорядженні - поламані лижі. Щоб надалі ефективно давати собі раду з такими оказіями, потрібно додати до списку ремнабору ще дві металеві пластини із вісьмома отворами і болти для скріплення лижі...

Також слід подбати про різноманітні змазки, щоб запобігти прилипанню мокрого снігу до лиж. Зокрема, у цьому поході ефективно використовували парафін, а також мастику для просочення черевиків, що випадково опинилась у рюкзаку.